Антон Броварник

Ще одна висота

Ще одна висотаЗавтра динамівцям Киева буде вручено золоті медалі переможців всесоюзної першості 1986 року

Ще одна висота

Команда нашого міста — учасниця всіх 49 чемпіонатів країни. На цьому рівні вона провела 1339 матчів: 613 перемог, 410 нічиїх, 316 поразок. За цей час забито 2095 м’ячів, пропущено — 1439. Київські футболісти — чемпіони Радянського Союзу 1961, 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986 років; срібні призери першостей СРСР 1936 (весна), 1952, 1960, 1965, 1969, 1972, 1973, 1976 (осінь), 1978, 1982 років; бронзові призери чемпіонатів країни 1937 і 1979 років. В їх активі сім перемог у розиграші Кубка СРСР, вони — дворазові володарі Кубка кубків, переможці Суперкубка УЕФА.

 

Що відчували ви, програвши на фініші Чемпіонату-86 в Києві «Жальгірісу» з рахунком 0:3? — запитали ми старшого тренера динамівців
В. Лобановського, коли були вже відомі і остаточні результати всесоюзної першості.
– Тепер, звичайно, про це легше говорити, а тоді настрій був кепський, — усміхаючись, відповів Валерій Васильович. Звичайно, могло б заспокоїти те, що футболісти протягом сезону вже дечого добились, але ж вимоги до київських динамівців, як відомо, особливі. Одне слово, зробили належні висновки з несподіваної поразки. Дуже важливо було при цьому не перебільшити заслуг вільнюських футболістів у тому матчі (а вони, безперечно, були, ці заслуги) і об’єктивно проаналізу вати свої помилки.
Подальший перебіг подїй був на нашу користь: у п’яти останніх іграх набрали дев’ять очок і фінішували першими…
Навіть важко уявити собі, яка наполеглива і різноманітна праця за цими словами. Справді, запас незіграних матчів розтанув, відставання від лідера — столичного «Динамо відчутне. І раптом — зрив на своєму полі, коли сподівалися двома годинами раніше додати до свого активу ще два очка. Подібних “інцидентів” протягом сезону було чимало. Ситуацію загострювало не лише надмірне навантаження — на жаль, тренери були практично позбавлені можливості маневрувати складом, бо весь час не зменшувався список травмованих і хворих футболістів. Тому більшість динамівців провела за сезон 45 — 50 ігор. Для порівняння нагадаємо: за положенням золоті чемпіонські медалі вручають гравцям, які зіграли (тобто виходили на поле) половину й більше календарних матчів. У сезоні, що закінчився, ця норма — 15 ігор. До речі, може бути і менше, якщо футболіст виступав за одну із збірних країни.

Коротше кажучи, київські динамівці цього року грали значно більше, ніж раніше. Вони виграли кілька міжнародних турнірів, у тому числі й за Кубок кубків, справили найкраще враження у складі збірної країни на чемпіонаті світу в Мексіці та у відбіркових матчах європейської першості, з їх допомогою команда України добилася перемоги на IX літній Спартакіаді народів СРСР. Київські динамівці впевнено розпочали розиграші Кубка СРСР-87 і Кубка європейських чемпіонів. Певно, сама тільки участь у всіх названих змаганнях засвідчує рівень команди, а, коли вона ще добивається успіхів, то вже йдеться про висококласний колектив, який, образно кажучи, формує смаки у футболі.

Де ж коріння видатних здобутків? Насамперед треба говорити про багаті традиції команди, якій наступного року виповниться 60 років. На першому чемпіонаті СРСР 1936 року (весна) кияни посіли друге місце. В 1954 році вони вперше стали володарями Кубка СРСР. Протягом 1961 —1986 років динамівці нашого міста 12 разів були першими у всесоюзних турнірах. Тому й не дивно, що кожен дебютант команди — і юний дублер, і запрошений з іншого колективу відомий футболіст — відразу відчуває особливу, так би мовити, динамівську атмосферу, яка визначає ставлення до улюбленої гри, до своїх товаришів, де тренерів. Він розуміє, шо тренуватися тут треба наполегливо й охоче, грати винахідливо і корисно, вчитись у досвідчених і передавати свої знання новачкам. Чому так? Бо футбол — це Гра з великої літери, яка не прощає легковажного ставлення до своїх обов’язків на полі і, навпаки, заохочує старанних і відданих справі. Приклад для всіх футболістів київського “Динамо” — заслужений тренер СРСР Валерій Васильович Лобановський, його колеги -заслужені тренери УРСР Володимир Григорович Веремеєв, Анатолій Кирилович Пузач, Віктор Михайлович Колотов.

Про лідерів радянського футболу можна писати і писати, особливо напередодні урочистої церемонії нагородження золотими медалями. Та обмежимося лише маленьким штрихом. 19-річного воротаря Антона Броварника, який виступав за київський дубль, запросили до ворошиловградської «Зорі». Важко переоцінити подібну пропозицію: “Зоря” перейшла до першої ліги, має перспективних гравців, бути в такому колективі  першим воротарем почесно. Але Броварник, коли ми з ним розмовляли, сумував: “У “Динамо” такі тренери, такі хлопці… І взагалі — це ж київське “Динамо”!

Так, наша команда заслуговує на найвищу похвалу. Але при цьому варто уникати надто красивих слів, інакше може створитися помилкове враження про футбол. Якби це було можливим, ми б порадили болільникам завітати до роздягальні, куди приходять після завершення гри Чанов і Балтача, Кузнецов і Блохін, Заваров і Михайличенко, всі футболісти, які тільки-но “красиво і впевнено” грали. Як наші кумири втомилися, вимотались, як безсило в них опущені руки… Важко в цей момент їм позаздрити. Та спливе певний час, і хлопці знову стануть веселими І красивими, задоволеними собою — вони ж успішно впорались із важкою, але дуже важливою роботою. Як і будь-яка праця, футбол також вимагає винахідливості, ініціативи, відповідальності. Наведене порівняння цілком правомірне, тільки весь час пам’ятатимемо: у футбол грають у присутності десятків тисяч глядачів,  а коли ще ще врахувати телебачення, то — мільйонів. Причому, болільники не мовчать, вони темпераментні, вимогливі, а іноді й не зовсім об’єктивні. Нема футболістів, байдужих до реакції трибун, тому їх виступи — це не просто праця, а ще й натхнення, імпровізація, все те, що і має характеризувати спортнвне мистецтво.

Що ж тепер характеризує виступи київських динамівців (в наведеній таблиці у графі “Р” — рік народження футболІста,  “М” і “ЗМ” — кількість матчів, проведених у чемпіонаті-86 і всього у вищій лізі, “Г” і “ЗГ” — кількість голів забитих  у чемпіонаті – 86 і всього у вищій лізі.)

 

РМЗМГЗГ
Чанов195930168
Рац19613091715
Дем'яненко 1959 29 274 225
Яковенко 196428 94 22
Кузнецов 1963278225
Евтушенко 1958 27197 6 56
Баль 19582622416
Блохін195223412 2207
Бєланов1960 221691046
Михайличенко1963 2063 12 21
Заваров 1961 19190 447
Безсонов 195817 223121
Яремчук1962154836
Євсєєв 19621578
Балтача1958132156
Щербаков19601266112
Горілий 196599
Каратаев 196491511
Михайлов 1959399

 

Крім цього, нинішнього сезону в складі київського «Динамо» виходили на поле Олефіренко (двічі) і Паламар (одинм раз), які тепер виступають за інші команди.

Ще кілька днів, і футболісти київського «Динамо» розпочнуть підготовку до наступного сезону, серед основних подій якого — відбірковий турнір європейської першості. Істотних змін у складі збірної країни не передбачається. Тож відповідальність за її виступи знову нестимуть кияни. До цього, щоб не повторюватися, додамо: як і завжди, від футболістів нашого міста в сезоні-87 чекають тільки перемог. А кон’юнктура, на наш погляд, ускладнилась: на золоті медалі можуть тепер розраховувати і столичні динамівці, а в Кубку чемпіонів грати важче, ніж у решті європейських турнірів.

Це — труднощі в схематичному вигляді, а насправді їх набагато більше. Але київські динамівці вміють об’єктивно оцінювати обстановку, оптимально готуватися до наступних поєдинків, ефективно комплектувати колектив. Це вселяє в нас оптимізм. Діловий, обгрунтований.

К. Михайленко,

Б. Новак

“Прапор комунізму”, № 301 (2697), 28 грудня 1986 р.

Ще одна висота обновлено: Февраль 25, 2018 автором: goalkeeper

1 мысль о “Ще одна висота”

  1. Пингбэк: Динамо Киев, Антон Броварник - футболист, вратарь

Комментарии закрыты.